А адвокаты кто? Банки опасаются закона об адвокатуре

1 червня Рада з питань судової реформи разом із проектом Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини» та Верховним Судом збиралися на імпрезу «Судова реформа в Україні: досягнення та подальші кроки».

З назви можна припустити, що вітчизняне правосуддя здобулося на прийнятний результат, готове поділитися здобутками і має чіткі орієнтири на майбутнє.

Але не певен, що все так однозначно оптимістично.

До чого тут банки?

Але мова не про загальну оцінку реформаторських потуг, а про, здавалося б, локальну проблему. Закони України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02.06.2016 та «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 делегували право на судове представництво адвокатам.

Так, згідно з Конституцією, виключно адвокати з 1 січня 2017 року здійснюють представництво інтересів юридичних і фізичних осіб у Верховному Суді, з 1 січня 2018 року – в судах апеляційної інстанції, а з 1 січня 2019 року здійснюватимуть у судах першої інстанції. На перший погляд, новації є логічними і мають забезпечити незалежність надавачів «професійної правничої допомоги», гарантуючи споживачам гідні послуги.

Відомо, що банки є великими позивачами у господарських справах в українських судах. Відповідно, вони мають бути чи не найбільшими бенефіціарами змін у сфері юридичного представництва. Юрисконсульти банківських установ та самі банкіри не в захваті від так званої «монополії адвокатів». Адже з 2019 року банки змушені будуть наймати таких собі ексклюзивних фахівців для представлення інтересів у судах усіх рівнів. При цьому, адвокат, що обстоюватиме права банку, має бути незалежним та стане «дорогим».

Що робити?

Ще в 2014 році Радою з питань судової реформи при Адміністрації Президента України створено Робочу групу з питань реформування адвокатури, прокуратури та системи безоплатної правової допомоги. Одним із завдань Робочої групи було розробити проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Логічно, що Незалежна асоціація банків України (НАБУ) ще на старті долучилася до обговорення, а представники банківської спільноти влилися у склад Робочої групи. Чого домагалася НАБУ?

Банкіри наполягали: інтереси банку мають представляти його співробітники, що мають статус адвокатів (у попередньому варіанті законопроекту така можливість була відсутньою). Також банківський сектор обстоював спрощений доступ до професії, пропонуючи нескладну дозвільну процедуру.

У результаті проведеної роботи в рамках Робочої групи вдалося досягти компромісних рішень про включення до законопроекту принципово важливих для банківської спільноти положень. Йдеться Мова йде про норми, що передбачають можливість представлення інтересів роботодавця внутрішніми адвокатами (in-house lawyers) та спрощений порядок набуття статусу адвоката особами, які мають вищу юридичну освіту ступеня магістр (або прирівняну до неї) та не менше 5 років стажу роботи у галузі права. Вказані пропозиції враховані в останній редакції законопроекту.

Відтоді минув один місяць. Добігає кінця другий. Банкіри непокояться: важливий законопроект досі так і не зареєстровано у парламенті.

Статус адвоката в усьому світі набувдосягається непросто і свідчить про високий рівень професійної компетентності та відповідальності юриста. І, незаперечно, добре, що Україна йде цим шляхом. Але і адвокатам, і користувачам їхніх послуг (в т.ч. банкам) мають бути зрозумілими всі аспекти взаємовідносин за новими правилами.

Нещодавно прочитав на одному з форумів: «Єдиний і величезний позитив законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» полягає в тому, що він запроваджує монополію на представництво адвокатів в судах. Це дуже позитивний крок. Непрофесійність треба викорінювати». А у мене в цьому контексті виникає запитання: А хто гарантує, що монополія – це позитив і свідчення професіоналізму?

Роман Шпек,
Голова Ради НАБУ

Источник